Радикальний Український Націоналізм (nationalism_ua) wrote,
Радикальний Український Націоналізм
nationalism_ua

Міністерство антиукраїнських справ і його пташенята

http://www.run.org.ua/content/view/834/33/

Цікавою особливостю держави під назвою "Україна" є тотальний терор влади проти проукраїнських сил, і, навпаки, потурання українофобам. В той час, як лунають заклики до федералізації, відокремлення окремих регіонів від України, плюндруються пам'ятники українським героям, проходять відверто антиукраїнські заходи, то влада мовчить та навіть їх захищає. Коли патріоти стають проти антиукраїнських сил, то їх, українців, затримують, б'ють, судять і т.д.

Ключовим засобом у терорі проти державницьких сил є МВС - Міністерство Внутрішніх Справ. Проте, на мою думку, його доцільніше назвати міністерством антиукраїнських справ. 99,9% його ганебних і протизаконних вчинків залишаються непокараними. Якщо і є якась резонансна справа щодо "правоохоронців", яка попахує криміналом, то мєнти обмежуються "службовим розслідуванням" і "дисциплінарним стягненям". В цій сфері - кругова порука. Міліціонер, суддя і прокурор прикривають одне одного. Їх прикривають вищі ешелони влади. Ні за правління "поганого" Кучми/Януковича, ні за правління "хорошого" Ющенка чи будь кого іншого терор проти українських націоналістів не припинявся.

Головним засобом проти українських патріотів був, є, і, за цієї влади буде такий собі "спецпідрозділ" "Беркут". Багато хто вважає його своєрідним "спецназом". Я - ні. Спецназівець - це передусім воїн, значною мірою лицар. Про беркута цього не скажеш - нахабна пика, впевненість у своїй безкарності проти мирного населення, хамство, "нарваність". "Беркут" б'є і старих, і малих, і жінок, і дітей. Їм кажуть "фас" - "беркутівці" кидаються. Це - типовий приклад бандита, а не справжнього правоохоронця. На мою думку, це законне озброєне бандитське угруповуванння потрібно розформувати. І чим швидше, тим краще. Бо вони компрометують не лише самих себе, а насамперед Україну на міжнародній арені.

Хронологія подій.

18 липня 1995 року - "чорний вівторок". Під час похорону Патріарха Володимира спецпідрозділ "Беркут" здійснює побиття учасників похоронної процесії - мирян, священників Української Православної Церкви Київського Патріархату, членів УНСО. За деякими даними було вбито 2 людей. До цих пір нікого з так званих правоохоронців не покарано.

9 березня 2001 року. Побиття спецпідрозділом "Беркут" учасників акції "Україна без Кучми". Масові затримання членів УНСО, ГКО "За Правду!" і простих українців. Унсовцям "впаяли" різні строки по кримінальних статтях. Натомість безпосередній керівник цієї міліцейської розправи над українськими патріотами - заступник начальника ГУ МВС в місті Києві Олександр Савченко пішов на підвищення. Отримав звання генерал-майора міліції, очолив Департамент адміністративної служби МВС. Вже за "демократичної влади" Ющенко призначив його заступником міністра внутрішніх справ Юри Луценка. До недавнього часу цей україножер перебував на посаді начальника Департаменту Державної Служби Охорони. Що ж, коментарі зайві.

5 вересня 2006 року - в Чернігові представники "правоохоронних органів" та півтора десятка бійців загону „Беркут” із застосуванням сили та спецзасобів затримали 27 активістів Молодіжного Націоналістичного Конгресу. Затримані протягом усієї акції не вчиняли жодних протиправних дій, натомість були змушені близько 15 хвилин пролежати на бруківці, після чого були доставлені до Чернігівського МВ УМВС. Еменківці всього-навсього захищали Катерининську церкву від вітренківців і УПЦ Московського Патріархату.

14 жовтня 2006 року - спецпідрозділи МВС за наказом Луценка блокують Майдан Незалежності, і не дають ветеранам УПА та їх прихильникам пройти маршем по центральній вулиці української столиці - Хрещатик.

4 листопада 2006 року. ЄСМ організовує "Імпєрскій Марш" у Києві. Їх охороняють спецпідрозділи міліції, зокрема "Беркут". Націоналісти перешкодили антиукраїнським силам пройтися по Хрещатику, і результат - 38 українських патріотів затримано так званими "правоохоронцями", 1 - поранено. Звинувачення - "нецензурна лайка".

9 березня 2007 року - "Беркут" організовує побиття молодих націоналістів біля пам'ятника Шевченку у місті Києві. Кількох патріотів затримують.

16 березня 2007 року - після концерту гурту "Тінь Сонця", який грає козацький рок, "Беркут" арештовує за стандартним обвинуваченням - "нецензурна лайка" десятки патріотичної молоді.

28 квітня 2007 р. - День Дивізії "Галичина". "Беркутом" затримано біля сотні членів УНТП та їх прихильників. Всім інкримінують "Злісну непокору".

27 травня 2007 року - "Беркут" без жодної адекватної причини б'є фанатів ФК "Динамо" (Київ), які, як відомо, національно свідомі патріоти. Затримано 22 людини. Ця подія сколихнула всю країну. Але обійшлося "службовим розслідуванням", яке "виявило, що в цілому дії співробітників міліції відповідали закону, однак в окремих випадках працівники органів внутрішніх справ діяли не адекватно сформованій ситуації."

У неділю 19 серпня 2007 року в Одесі працівниками МВС були незаконно затримані та жорстоко побиті агітатори від ВО "Свобода", у тому числі кандидат у народні депутати від об'єднання Георгій Содоль та активіст партії Олексій Бетеня.

21 серпня 2007 року в Луцьку міліціонерами були незаконно затримані агітатори від ВО "Свобода", міліція вимагала у них "посвідчення агітатора" та незаконно перешкоджала здійсненню агітації.

28 серпня 2007 р. на виборчий штаб Всеукраїнського об'єднання Свобода у м. Києві було здійснено напад групою працівників відомства Цушка при силовій підтримці спецпідрозділу "Беркут".

2 вересня 2007 року - за мовчазної згоди одеської міліції українофобами з "Єдінава Атєчіства" було побито більше 20-ти людей, учасників пікету ВО "Свобода" проти відкриття у місті пам'ятника цариці Катерині.

14 жовтня 2007 року - Марш УПА. Ситуація аналогічна минулорічному. Мєнти фактично унеможливили героям Української Нації, ветеранам ОУН-УПА та їх прихильникам у ювілейний - 65-й рік з дня створення Української Повстанської Армії пройти по Хрещатику.

27 жовтня 2007 року - за потурання міліції у місті Одесі відкривають пам'ятник імператриці Катерині Другій. Заарештували 10 активістів різних патріотичних сил, які протестували проти відкриття пам'ятника. Їх звинуватили у "порушенні громадського спокою".

4 листопада 2007 року - "Беркут" із застосуванням сили запроторює 25 молодих націоналістів в автозак, які намагалися перешкодити пройти ході-маршу під прапорами Російської імперії по вулиці Трьохсвятительській. Після цього антиукраїнські сили спокійно пішли далі. Говорять свідки:

"Хлопці співали державний гімн, стоячи у лаві під державним прапором. Не нападали на старих, взагалі ні на кого, і висунули цілком справедливі вимоги - зняти імперський прапор. Православна хода може йти, антиукраїнська - ні..."

"У цьому автозаку хлопців повезли до Шевченківського РУВС. На наше питання "Куди ви їх везете?" мєнтяра з автозаку пожартував: "В Бабій Яр, расстрєлівать"."

"В автозаку, який явно не розрахований на 25 чоловік, не було чим дихати зовсім! Ми були закриті і їхали в ньому так, ніби це везуть якихось тварин для подальшого забою."

"Те, що коїлось з іншими патріотами, важко передавати на словах. Нас нещадно били, принижувала. Всім нам погрожували фізичною розправою, обіцяли, живими не випустити. Погрожували навіть розправою з нашими батьками.

Найбільше, що запам’яталось, - коли хлопчину завели, кинули на підлогу, почали його бити. Він навіть не плакав, тримався по-патріотськи - мужньо. Ми кричали: "Що ви робите, схаменіться!". Натомість чули: "А, і хулі ви там робили?!". Потім хлопчина отримав удар бєрцом по обличчю і втратив свідомість... Медична допомога надана не була.

Багатьох поклали обличчям до землі, і в такому положенні, по-звірячому їх били ногами. Один з "беркутів" витягнув у хлопчини з кармана 50 гривень (мабуть влада мало платить!!!). Сліди побоїв є у всіх.

Після цих катувань нас по одному почали відводити на такі процедури, як зняття відбитків пальців, фотографування. Переписали IMEI коди наших телефонів. Один із оперативників, сказав що ми усі тепер будем на обліку в СБУ. Після цього нас тримали в камері попереднього утримання. Кожного викликали і наказували підписувати протоколи про адміністративні порушення, не даючи навіть ознайомитись з їхнім змістом!!! Усім "шили" 173 статтю (нецензурна лайка в громадському місці). Багато хто піддався на тиск, і підписав їх."

"Опівночі того ж дня нас усіх відпустили (окрім двох!), зі словами "Тут ніхто нікого не бив, все харашо"."

Наступного дня, в понеділок відбувся суд над 2-ма націоналістами - Сергієм "Сполохом" (Голова Київської міської організації "Патріот України") і Володею "Гуманістом" (знаю добре обидвох хлопців, і нічого сказати поганого про них не можу). Суд відбувся в кращих традиціях радянської системи 5 хвилин - вирок - автозак - спецрозподільник. Впаяли 3 доби за «дрібне хуліганство». На засідання не були допущені адвокат обвинувачених, представники ЗМІ та свідки.

А хто ж ухвалював цей вирок? - суддя Ірина Саприкіна. Хто ж це? Всі, напевне, пам'ятають справу 2004 року про закриття газети "Сільські вісті" нібито за антисемітизм і розпалювання міжнаціональної ворожнечі (причина - публікація статтей Василя Яременка "Міф про український антисемітизм" і "Євреї в Україні сьогодні: реальність без міфів"). Саме ця одіозна особа-заступник голови Шевченківського районного суду і ухвалювала тоді цей вирок. Найцікавіше, що ні вона, ні згадуваний вище пан Савченко, ні будь-який інший українофоб не злетіли зі своїх посад по приходу "демократичної помаранчевої влади"...

Практика "п'ятихвилинок" на рішення суду не стосується лише Саприкіної. Така практика існує і в інших регіонах країни. Так, 29 серпня 2007 року, в місті Луцьку відбулося судилище над 82-річним пенсіонером, ветераном війни, Коханюком Констянтином Микитовичем за те, що він, патріот, відстоював право українців ходити в місті вулицями з українськими, а не комуністичними назвами. Він захищався від жіночки-українофобки. В суді так само, за 5 хвилин без свідків, ЗМІ, адвоката зачитали вирок - 51 гривня штрафу...

Що ж, ми бачимо, що держава абсолютно не дбає про захист українців, про патріотизм, а, навпаки, його придушує. Як кажуть, поки грім не гримне, мужик не перехреститься. Аналогічна ситуація відбулась недавно в Україні. ЄСМ сплюндрувала національні символи на Говерлі. Згадаймо, що 4 листопада минулого року їх не затримували, а затримували тих, хто виступав проти ЄСМ.

Тільки після випадку на Говерлі влада схаменулась. Але, видно, що або схаменулась ненадовго, або взагалі - лише вдавала, що схаменулась. Події 4 листопада нинішнього року - яскраве підтвердження цьому...

До боротьби!

Bureviy, РУН
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
  • 4 comments